Серпнева нiч
Різко впало простирадло серпневої ночі,
Місяць вигнав зорі на пашу,
Чому стали сумні твої очи,
Адже ж літо берегло любов нашу?
Та літо до осені чимчикувало,
В`янули трави на луках змарнілих,
Ти дивилась на зорі і сумно зітхала -
В мріях до них летіла.
Ніч така гарна - зоряна, ясна,
Туманець легенький річку сповив,
Ти не журися, що пішли наші весни
І до вересня серпень спішив.
Падають зорі, давай загадаємо бажання
І вір, що здійсняться вони.
Не журися, ми разом згадаємо
І відчуємо присмак весни.
21.08.06 Нарва – Сілламяє.
© Copyright: Александр Мищук, 2011
Свидетельство о публикации №111112604531
Свидетельство о публикации №111112604531
Рецензии