УСЕ МИНЕ...

   


         *   *   *


Нічого вічного нема!
М и н е  колись і це кохання.
І всі надії-сподівання
Колись розтануть... Та дарма!.. 

Усе  м и н е, усе пройде...
І може, більше вже ніколи
Я, озираючись довкола,
Тебе вже не знайду́ ніде. 

Не зна́йдеш, може, й ти мене...
Та чи кому від цього гірше,
Що більш не буде моїх   в і р ш і в...
Але і це колись  м и н е... 

Усе забудеться колись...
Та не забудь мене, кохана!
Коли-небудь тихенько зрана
За мене Богу помолись! 

Якщо я не вернусь Сюди,
То десь у зорянім безмежжі
Молитимусь про тебе теж я,
Щоб відвернув Бог від біди!

 
Можливо, через прірву літ,
Мій голос ти і не почуєш,
Але  хай  серцем  хоч відчуєш
Моїх віршів   с п е к т р а л ь н и й   с л і д .

 
Та  часу  сива пелена
Зітре  колись  і   с л і д   останній...
Мину десь я, як те  кохання...
І ти минеш...
                Усе  мина!..               

               

            *   *   *


            
                / 15.07.1999 р. /