Я мусила піти від тебе геть,
Помітивши оці симптоми
Один твій погляд - моя смерть
Це - важливіша аксіома.
Ще влітку все це я почула
Та думала що зможу серцю наказати,
Мені це навіть здорово вдавалося
Допоки не почала я в кохання грати.
Я мусила піти як можна далі,
Щоб тільки не зустрітися з тобою,
Не бачити тебе, отих очей,
Що містять в собі дощ з грозою...
Аж ні, я дочекалася моменту
Коли зробити це не зможу,
Коли своїми почуттями
Твій спокій я невчасно потривожу.
Навіщо знову нас звело життя?
Повинні ми зіграти якісь ролі?
А може відпустити почуття,
І одне одному змінити долі?
Це знає лише той, що на горі,
Що всіх нас бачить, всіх нас судить
І є у кожному - в тобі, в мені,
Сумління наше він розбудить...
Хай буде все, як буде
Життя поставить все на місце
Воно розсудить, хто є друг, хто любий...
Хай буде все, як буде
© Copyright: Екатерина Сикилинда, 2011
Свидетельство о публикации №111112508490
Свидетельство о публикации №111112508490
Рецензии
Бракуе волi, витримки бракуе,
Нема вже сил i майже мрий нема,
В жалю душа, роздягнена, сумуе,
Безмежний свит, але вона- Сама.
Чому не так, чому усе не так ?
Коли ми поруч, навить свит палае,
Але межою нас роздiле мрак,
Той що безмежний простiр не долае.
Як наши губы, в тишi у ночi,
Бажають зустричи, питають-Де Ти де?
Заплющi очi, тiльки не мовчи...
Я все роблю i час наш вже iде !
Сергей Почкун 27.12.2011 16:55 • Заявить о нарушении
Нема вже сил i майже мрий нема,
В жалю душа, роздягнена, сумуе,
Безмежний свит, але вона- Сама.
Чому не так, чому усе не так ?
Коли ми поруч, навить свит палае,
Але межою нас роздiле мрак,
Той що безмежний простiр не долае.
Як наши губы, в тишi у ночi,
Бажають зустричи, питають-Де Ти де?
Заплющi очi, тiльки не мовчи...
Я все роблю i час наш вже iде !
Сергей Почкун 27.12.2011 16:55 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.