Безсоння

                *    *    *
   


Проміння срібне у моє вікно
Кидають місяць і далекі зорі...
Але чомусь не сплю я  все одно,
Хоч ніч давно вже шастає надворі. 

Ти, ноче, вибач, що я ще не твій! 
Бо сни твої зміняв я на безсоння,
На хвилі спогадів і море дивних мрій,
Де очі милої і ніжнії долоні.

Вона далеко десь на самоті,
Мабу́ть, в думках теж не змикає вії.
А може, навпаки, вже в дрімоті,
В солодкім сні про мене тихо мріє.

Ти спи, кохана!..  Я ще повернусь!
Я в місячному промені прилину.
Сьогодні навіть...  З неба усміхнусь,
Тобі полоскотавши трішки спину.

Ти лиш прислухайсь: що там за вікном?
І притулись ніжніше до подушки.
Я, може, в подисі нічному, перед сном,
Щось прошепо́чу лагідне на вушко.

Шепну техенько: "Я тебе люблю́!"
Для мене ти омріяна й бажа́на! 
Тому я заклинаю і молю:
"Моєю будь!.. Моєю стань, кохана!" —

Ти чула це?.. Тоді я полетів!
Я з теплим вітерцем понісся далі.
Тобі ж  "добраніч"  і приємних снів
Бажає місяць в зоряній вуалі.
   
В одній зорі для тебе буду я!
Нехай в не зовсім і яскравій дуже,
Зате для тебе, бо тобі й твоя!
І лиш її по то́бі промінь тужить! 

Твоїм той промінь стане назавжди!
Й не тільки серед зоряної ночі...
Ти лише прокидатись підожди
І передчасно не розплющуй очі!   

Нехай ще раз, хоч раз тобі приснюсь!
Бо сам не скоро повернусь додому...
То дай хоч променем я губ твоїх торкнусь,
Крізь ту небесну далеч невідому!
    
               
               

                *    *    *

            
               

                / червень 1991 р. /