Жовте світло жовтневого листя
тепло, тихо і сумно ясніє,
І калини червоне намисто
на кущах так щемливо рясніє.
І на тлі волохато-сіренькім
неба хмарного, що огортає
тиху землю – птахи відлітають,
доганяючи рік ... Та минає ...
Полонить супокійлива втома.
Відчуття – шо дозріло багато...
І надія нова проростає:
знов майбутню весну виглядати.
Осiннiй етюд
© Copyright: Леся Рузевич, 2011
Свидетельство о публикации №111112501417
Свидетельство о публикации №111112501417
Рецензии