І
Хоч від кінця війни
Пройшло уже піввіку –
Хто пережив її,
Ті пам’ятатимуть
довіку.
У зболених серцях
Гірке знання і темне
Тримають все життя,
Як потаємне –
“Бо скільки можна
Про війну вже говорити?”
І справді...
В мирі –
треба просто жити...
За мир же воювали,
За життя.
І переходять ветерани
В небуття,
І забирають спогади
з собою.
Роки спливають,
наче за водою.
Вже постаріли
діти їх
І виросли онуки,
Вже правнуки
До сонця тягнуть руки.
ІІ
Що є війна – для нас,
Народжених у мирі?
Джейм Бонд, Рембо –
Телеекранні у квартирі?
Де тільки вороги
І гинуть, і страждають,
А супермени
легко
Всіх перемагають...
Війна для мене –
Це кохані мама і бабуся.
Я після розповідей їх
Заснуть боюся.
Іще маленька –
З ними все переживаю:
Я знов і знову
На війні буваю.
Не тій, екранній,
Майже весело-моторній –
На справжній:
На важкій, страшній,
потворній.
Поема миру
© Copyright: Леся Рузевич, 2011
Свидетельство о публикации №111112501320
Свидетельство о публикации №111112501320
Рецензии