Минає час, минають ночі
До мене в вікна зазирають
Ті люди, що до таємниць охочі
Але тебе вони не знають.
Ми довго-довго говорили,
І з тих людей сміялися,
Дивились в очі одне одному
І загадково посміхалися.
Ти говорив, а я мовчала
Ти закурив, я підвелась
Цієї ночі іншою я стала
В полон твоїх очей сдалась.
Ми довго-довго говорили,
зірками милувалися
Цієї ночі ми обидва відпочили
від того життя що нам дісталося
У нас є трохи часу до світанку
Дай надивитись на тебе,
Я не побачу тебе в ранку
А потім я зненавиджу себе.
Ти знов як марево розтанеш
Тебе не зупиню я
І ти на поїзд встигнеш
І також встигну я
Цю таємницю місто сбереже
І через рік згадає
Коли ти, любий друже
Будеш в цьому краю.
Мина час, минають ночi
© Copyright: Екатерина Сикилинда, 2011
Свидетельство о публикации №111112501307
Свидетельство о публикации №111112501307
Рецензии