Лiтнiй вечiр
Ти мені скажеш те, що ми добре знаємо з тобою
Сонце впало золоте в очерети за вербою,
Вечір запахи п”янкі роздавав всім безкоштовно,
Запитав нас; хто такі? Й поділився безумовно.
І дорога за село вела в поле, по над річку,
Там де в вербах джерело і струмка тоненька стрічка.
Ми зустрілися і нам вечір низько поклонився,
Помахав першим зіркам, місяцю, що появівся.
На край неба, за селом вітерець легенький віяв,
Вечір чарував теплом, дарував усім надію.
Ти прошепчеш; я люблю, знаю мила, знаю мила,
Я також тебе люблю і любов розправить крила.
І полетить до зірок, і серця нам поєднає,
Простині білих хмарок, місяць сонний заховають
Не на довго, лиш на мить, і ось знов на небі світить,
Срібна річенька біжить по долині через літо.
17.10.06 Усть – Нарва.
© Copyright: Александр Мищук, 2011
Свидетельство о публикации №111112409128
Свидетельство о публикации №111112409128
Рецензии