Присмак кави

          *    *    *

    
Кав'ярня тиха...  Темний наш куток...
І на столі — троянда, як дарунок...
Сховатись спроба від людських пліток...
Й жаданий наш найперший поцілунок!..

Маленьке місто — то поганий схов.
І наша зустріч стала всім відома.
Бо злоязикі рознесли́ любов
На кожну вулицю і кожному додому.

І ти мені сказала: "Прощавай!" —
Забувши вмить усі слова зізнання...
І я пішов...  Я щез...  Ну, і нехай,
Що репутація сильніша за кохання...

Бо вчителям заводити роман,
Усі говорять: непедагогічно!
І що ж тоді, слова твої — обман
Про почуття і про кохання вічне? 

А присмак кави на твоїх губах
Мені запам'ятався, як ніколи!..
Що чую вдень і відчуваю в снах...
І знов, як хлопчик все біжу до школи,
Щоб зда́леку побачити тебе,
Бо підійти, на жаль, не маю права...
В очах твоїх вже не знайду́ себе —
Як рознесла́сь про нас по місту "слава",
Поча́ла уникати ти мене,
Коханню вчити швидко перестала.
Сказала:  "Вибачай!.. Усе мине! "  —
І я минув!..  Вважай, мене не стало!..

Та вчителем таємних почуттів
В моєму серці ти завжди́ лишилась...
Я так кохав!..   Я так тебе хотів!..
І мріяв, щоб хоч раз мені приснилась.

Але чомусь вже навіть по ночах
У сновидіннях не приходить казка...
Хоч присмак кави на твоїх губах,
Прошу́, верни, верни мені, будь ласка!

Бо присмак той — кохання відчуття!
Тебе нема, але кохання — вічне!
Його у серці, крізь усе життя,
Я пронесу, як щось таке незвичне,
Як щось таке безмірно дороге,
Сильніше за плітки і пересуди!..
Кав'ярня та нагадує тебе,
Але мене ніколи там не буде!..

Мене нема!..   Та й ти уже не та!
Хоч не можливо все одно забути
Той перший дотик до твого́ пальта,
Яким до мене доторкнувся лютий...

Так поверхнево, наче сам боявсь,
Щоби про нас геть і зима не взнала,
Та врешті-решт все розповів — злякавсь!
Весна його, напевно, налякала?..

Весна душі, весна для двох сердець —
Така коротка і така щаслива!..
І кава на губах — початок і кінець,
Як мить часу́ , що зупинивсь грайливо.
               
                =   =

Кав'ярня...  Столик...  Ми... І та зима,
З твоїм цілунком першим і останнім...
Допита кава...   Жаль, тебе нема
В гірко-солодкім присмаку  кохання!

               

                *    *    *


 
                / 26.02.2007 р. /