Ненадiйний вечiр
Дощові хмари поглинали синь надвечір”я,
Смеркало на очах
І чистив на гілляці своє пір”я
Неначе хмари чорний птах.
Накаркався, накликав нам дощу під вечір
І на гілляці сів собі, сидить,
А на стовбі в гнізду лелечім
Лелеченят лелека вчить.
І теж поглядує на хмари, що все небо вкрили,
Під стріхою у гніздах ластівки
І люди мов пришиблені ходили,
Тікали кури в свої курняки.
І було надзвичайно тихо, та неспокійно,
Собака в будці наполоханий сидів,
Приходив вечір ненадійний,
Якому дідько лиш радів.
16.10.06 Усть – Нарва.
© Copyright: Александр Мищук, 2011
Свидетельство о публикации №111112408099
Свидетельство о публикации №111112408099
Рецензии