Мiсто пiсля дощу
Жовте, оксамитове проміння сковзнуло по стінах будинків
Опустилося на бруківку і спалахнуло сліпучими в дощових калабанях.
Вітер затих на хвилинку,
А потім піднявся в небо і розігнав хмари останні.
Сонце сідало, жовте, сліпуче за жовтий ліс,
Місто отрушувало з себе рештки дощу.
Вітер прохолоду приніс
І дивні п”янливі пахощи
Відстрибали строкаті промоклі парасолі,
Авто розбризкувало калюжі на тротуари,
Палахкотіли зірниці на небесному полі.
Від сонця залишився лиш згарок.
Місто оживало, спалахували вітрини, табло реклам.
Тротуари наповнювалися людьми, які кудись спішили
А десь, он ген за містом, там
Громи сварилися і блискавиці били.
16.10.06 Усть - Нарва.
© Copyright: Александр Мищук, 2011
Свидетельство о публикации №111112407777
Свидетельство о публикации №111112407777
Рецензии