Вiдгукнись
Рік за роком на долю накручують дні.
Ти пішов по життю, мов по свіжій стерні.
Тебе світом веде по життю маєта,
Дома ж в скринькі поштовій живе пустота.
А батьки у тривозі: від сина – ні слова,
Марно ждуть вони вісточку знову і знову.
Споконвічна утіха: “Мовчить – все гаразд”
Лікувала їм біль за дитину не раз.. .
На життєвих шляхах бути може всього,
Та від дерева роду свого
Гілкой кволою, хлопче, ти не відчахнись.
Сум батьківський почуй. Відгукнись.
---
© Copyright: Анатолий Павленко, 2011
Свидетельство о публикации №111112407602
Свидетельство о публикации №111112407602
Рецензии
Чомусь, нажаль, ми у житті,
Лікуєм біль насамоті...
Хоча хтось рідний є поряд...
з повагою
Туник Ольга 16.12.2011 10:46 • Заявить о нарушении
Лікуєм біль насамоті...
Хоча хтось рідний є поряд...
з повагою
Туник Ольга 16.12.2011 10:46 • Заявить о нарушении
Справді, Оля, ми інколи свою безвідповідальність перед рідними прикриваємо "відсутністю вільного часу" на листування чи телефонну розмову, а шкода, бо можемо спізнитись...
з взаємною повагою, -
Анатолий Павленко 16.12.2011 21:30 Заявить о нарушении
з взаємною повагою, -
Анатолий Павленко 16.12.2011 21:30 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.