залиш мені одну лиш тінь
вона мені мов рідна стала
мій біль в себе саму забрала
прозора чорно-біла тінь
як струмом по блідим ногам
я йду від тебе моя рідна
навік – миттєво і бесслідно
в невидимий високий храм
там тільки спокій тиша й ти
стоїш за темними столами
розіллєш тінь під куполами
і втопиш нас не без вини
я вижила – а ти це я
моя прекрасна лихоманка
ти лиш примара... все одно
я тінь твоя – а ти моя.
***
© Copyright: Надя Бурова, 2011
Свидетельство о публикации №111112401670
Свидетельство о публикации №111112401670
Рецензии