Вовкулака

             В О В К У Л А К А


                поема
 

                присвячено борцям за свободу,що загинули
                в протистоянні  із совєтськими  катами



              1
 


Народився у серці зойк,
І уста обпеклися криком:
Він завив як самітний вовк ---
Безутішно,
                протяжно,
                дико!



Скаженіле його виття
Розірвало і душу й груди
Невгамованим почуттям,--
Та його не почули люди!



Та його не почув ніхто!!!
У гарячці великих буднів,
Люди гралися  в  спортлото,
В хрести-нулики,і верблюдів,
І месію-народ,---
                в страху,
вдаючи,що вони -- не стадо,
Що покірні не пастуху,
А командувачу парадом...


       **********





               2




Хто із пуп'янка зріс у палаці,--
У халупі  зіскніє мигцем;
Хто життя проваландався плацом,--
У стерню зверне тільки сліпцем.



Хто безплатно не брався до праці,
Той ні-защо  не стане творцем;
Хто вдягав маску,пудру і глянці,--
Справжнє повік не з'явить лице !



              **********





                3


А навколо все вимерло...
Наче,
І не чув,мов,ніхто,і не бачив.
Як затнувся співець,і замовк,
Тільки грюкнуло й дзявкнув замок...



            ***********
 



                4




Брате мій,ось уже і тебе
Вкрила ковдра холодна багнюки...
На занадто велике цабе
Ти підняти насмілився руку !



Ти згорів !
                Ти зітлів !
                Ти пропав !
А дурненьке теля й не прозріло,
І сльоза,як рипуча ропа,
В чорних більмах дірок не проїла...


            **********



              5


А брати,тобі кров'ю спорідні,
По собі,наче ****і послідні,
Заповзялися тризну гуляти,--
Ката вірного тим звеселяти;
І наввипередки,знавісніло,
Підставляти для грішного діла
Власну душу,
                й душі свої
                тіло...

             
      ************



            6




Тупо шкапа,
німа і покірна,
батогові погонича вірна,
тягне воза...
Тріщать посторонки,
(Аж лящать у вухах перепонки);
Зір ослаб та й пропав од потуги;
М'язи скволіли;кості потрухли,
І боки зашкарубли від солі...
Шкапа  НЕ відчуває вже болю,
Як батіг відбіловує  шкіру:
Повна щастя від світлої  мрії ---
Тягне воза....


Вже й скільки тягти?!...



       25 березня  1991 року.