У невідомості помер
Поет...
Останнім з губ його злетів
Сонет!
Хоч до сонетів не мастак
Він був,
Що й,ставши лицарем пера,
Збагнув...
Творив багато він балад
Й поем,
В них чистий був душею і
Лицем.
А ще він був великий гранослов,
Його читали – в жилах стигла кров:
Тому любили й щиро поважали,
І впередзорцем майбуття назвали...
Та ось поет поволі постарів,
Утратив блиск й природню щедрість слів:
І вже поета стали забувати,
І мусив він в самітності вмирати...
Та перед смертю написав
С О Н Е Т,
Сонетом в майбуття ввійшов
П О Е Т !
*********
Смерть поета
© Copyright: Оксий Ожына, 2011
Свидетельство о публикации №111112401136
Свидетельство о публикации №111112401136
Рецензии