Моя земля
Чарівність козацького краю.
Його сановиті дуби
І степ. Не «люблю», а – кохаю!
Вони у мені – як життя,
Як сонячні промені жита!
Без них вже не буде буття
І волі і сенсу і літа…
Бажаю писати пісні
Лише про кохання та зорі.
І жити немов уві сні,
Але, у житті – як у морі:
Не завжди до обрію синь.
Не завжди усміхнене сонце.
Бува – куди оком не кинь
Гроза. Або сніг у віконце…
Зіщулиться серце на мить
Від жаху. І вже не до сміху…
Та сонечко знову блищить!
Закривши у небі проріху…
Така вже у мене земля
Не схильна до злості та гніву.
Замріяна неня моя
В обіймах пташиного співу
Свидетельство о публикации №111112410612
Нина Агошкова 05.12.2011 15:02 Заявить о нарушении
рад, что понравилось, игорь
Игорь Белый 3 05.12.2011 16:13 Заявить о нарушении
Нина Агошкова 05.12.2011 17:07 Заявить о нарушении
вот когда у читателя возникают какие-то свои, личные ассоциации, вот это для меня настоящее... (спасибо)! такая реакция уже не выглядит, как проявление вежливости...(из вежливости)
Игорь Белый 3 05.12.2011 17:16 Заявить о нарушении