Безк нечн сть...
Бездонного неба, що його вкриває
Я пірнаю в струмінь рідної природи
Що мене так ніжно серцем пригортає
Я злітаю птахом під високі хмари,
Променем вертаюсь у зелені крони
Прикрашаю вечір святковим стожаром,
Як вінчають царство в золоту корону.
Я ламка стеблина у зеленім вирі,
Я могутній вітер, що долає хвилі
Я краплина сонця у росі ранковій
Тих мільйони крапель – я живу у кожній.
Свидетельство о публикации №111112307989
так что тут мне надо до тебя расти
Софи Воловчук 30.06.2013 00:11 Заявить о нарушении