Дурна телиця в кожусi
Всеодно з кого кожух здерти,
А лишень би в кожухах покрасуватися,
Хоч з чортом - дідьком поцілуватися,
Ото вже вперті!
А гонору, як на собаці блох,
Аж розпирає від натуги груди,
А лиш знайдуться розумнійші люди –
Кожух надінуть і у льох,
Під кожухом спідне не пране,
Та хто ж загляне під кожух?
Стоїть, від гонору розпух,
Мов серед степу істуканом,
Стоїть і думає; найкращий,
Бо он кожух який, дивіться.
Стоїть немов дурна телиця,
Яка аж біситься без бугая.
11.10.06 Усть - Нарва.
© Copyright: Александр Мищук, 2011
Свидетельство о публикации №111112305481
Свидетельство о публикации №111112305481
Рецензии