Зневіра і зрада живуть поміж нами.
Вони згуртувались в єдине буття,
А вірна любов лиш блукає світами
І хоче звільниться з свого забуття.
Любов зневажають і топчуть ногами.
У слід її кажуть недобрі слова.
Тепла вона хоче, бути між нами,
І крикнути в голос: «Жива, я! Жива!»
Сказать щире слово – дорослим, малечі,
До кожної долі іти навпростець,
Чужих і своїх обійняти за плечі,
Зневірі і зраді сказати: «Кінець!»
Давайте всі разом життя покохаєм,
не кривдити долі - свої і чужі,
Мов руки до сонця ми їй простягаєм,
Дорослі і діти, старі і малі.
Кохаймо життя
© Copyright: Татьяна Лемешко Безпалюк, 2011
Свидетельство о публикации №111112305414
Свидетельство о публикации №111112305414
Рецензии