Між горами річка протікає,
Неспокійно в’ється і шумить.
Плине по долині, немов грає,
І роками в далину біжить.
Між камінням піниться, бушує,
І вирує, сердиться вода.
Шум її далеко кожен чує,
Чи не йде із нею знов біда?
В непогоду річка мов звіріє,
І виходить русло з берегів.
Все що на шляху потік руйнує,
І несеться так як захотів.
До капризів річки люди звикли,
Всі повадки вивчили її.
І з роками у них страхи зникли,
Протиборств все більше течії.
Хай шумить, тече вона роками,
Живить все що на її шляху.
Пережити треба нам ці драми,
Шум її постійно на слуху.
Протиборство
© Copyright: Борис Мохонько, 2011
Свидетельство о публикации №111112203253
Свидетельство о публикации №111112203253
Рецензии