И мертвым, и живым, и не рожденным

ВСЕМ жертвам Большого Голода 1932-33 посвящается.
Это наша с вами всеми общая боль...
***
На окне свеча чуть мерцала,
трепетом беде отзывалась
и к правде летела, -
где родному краю,
Украине, голода нагайка
приказала сгинуть
в лихую годину…

Огоньком свеча чуть дышала,
мать ребеночка пеленала,
песни пела
про горьку беду, про не долю,
про чужу орду кроваво-черну,
лучше бы окаменела.

На окне свеча догорала,
мать ребеночка чуть качала
не в колыбельке, труп -
не в колыбельке, а в гробу…
Мертвыми во рвах, - миллионы…
по немым церквам стонут звоны…
Кто же Украине, Боже,
милый, да поможет?

На окне свеча не погаснет,
жалобы и плач о вчерашнем -
все люди понимают.
Как же жаль до слез,
кто не в пору
Пали под косой голодомора,
так вечна им память…

На окне свеча чуть мерцала…

20.11.2011
***
ВСЕМ жертвам Большого Голода 1932-33 посвящается...

Автор оригинального текста на украинском языке Богдан Стельмах:
***
На вікні свіча миготіла,
Кривді з-за плеча тріпотіла,
До правди летіла.
Там де рідний край,
Де Україну голоду нагай
Шмагав до згину
Не день, не годину...

Вогником свіча повівала.
Мати дитинча сповивала,
Пісні гомоніла
Про гірку біду, недолю голу,
Про чужу орду криваво-чорну,
Бодай скам’яніла.

На вікні свіча догасала.
Мати дитинча колисала
Не в колисці, ні,
Не в колисці, але у труні.
Мертві по ровах, їх мільйони.
По німих церквах стогнуть дзвони.
Хто ж то Україні, Боже,
Нині допоможе?!

На вікні свічі не задути.
Скарги і плачі досі чути –
Усе люди тямлять.
Досі жаль до сліз,
Тих що не в пору
Їх потяг укіс голодомору,
То ж вічна їм пам’ять.

На вікні свіча миготіла...
...
Послушать можно здесь: http://www.youtube.com/watch?v=XBvyUEiv2QM&feature=related
Прошу всех, - послушайте...