По зимньому вiтру...

По зимньому вітру,
         по  хвилях   призахідних  хмар
Ходили  вечірні  зимові  засмучені зорі.
Крізь холод і світло,
         крізь простір, далеко десь там,
Ти просто живеш,
         вертаєшся    знову     додому.
По сутінках синіх,
         по  жовтих   кругах   ліхтарів
Несеш на руках,
         по   снігу   скрипучому,  сина.
Маленький твій ангел
         голівку    в   дрімоті  схилив.
Як б'ється, тріпоче
         дитячого     серця     пташина!
І так вже було
         в  тьмянінні   далеких   віків:
Несла ти дитя
         по   мороку   мертвім  пустині,
І в його спасінні
         надія   була    всіх    світів,
І Божі долоні
         пекла    немовляти    сльозина.
Іди, моє серце,
         неси   на   вогонь  свою  кров,
Іди до кінця,
         іди   до   вінця   із  тернини.
Ніщо не минеться,
         ніщо   не   повториться   знов,
Щоб тільки любов
         не   знала  ні  смерті,
                ні спину.