Так, здалося, що я тебе знаю,
Кожну рисочку, нібито, пам"ятаю.
А коли придивляюсь до тебе пильніше,
Розумію: у нас із тобою не вийшло.
Помолюсь я за тебе,
Помолюсь я за себе...
І нічого в житті мені більше не треба,
Лише сонця, повітря і синього неба.
(16.12.10г. 23-00)
здалося, що я тебе знаю...
© Copyright: Тамара Ненчина, 2011
Свидетельство о публикации №111112103065
Свидетельство о публикации №111112103065
Рецензии