Заплющені очі, закриті дороги....
Твій рот заліпили зневажливо скотчем.
Ні світла не видно, ні мовити слово –
По шкірі морозно, на серці тривога…
«Не можна! Стояти! Не маєш ти права!...
Ти звідки тут взявся і чом ти, як пава?»
Питання, питання і страх в кожнім слові,
Бо раб цей не знає, чи газда він долі…
Молитва лунає, розпалює мозок,
Нехай хіть гадає, що ти відморозок,
Нехай раб сміється, гадає, що пан він –
Злякати не вдастся, не вчуєте стогін,
Бо радість на серці, душа вся в полоні
У вічного щастя - там є Христа спомин...
Нездоланна свобода
© Copyright: Лев Воскресенский, 2011
Свидетельство о публикации №111112101048
Свидетельство о публикации №111112101048
Рецензии