Іду і бачу, як крізь сон,
Поля і небо, шепіт гаю,
І шум дібров, і в унісон
Із вітром, пісню цю співаю.
Це пісня серця, світла і тендітна
Народжена у хвилях ковилю,
І викупана хмілем і любистком.
О земле! Твою пісню я ловлю!
Вона про те, що навесні
В бузкових хмарах потопає світ,
Що в яблуневій тишині
Тече життя юнацьких літ.
Вона про те, як солов’ї
Співають про любов біля мого вікна,
І як вербове гілля знов
Шепоче, що прийшла весна.
Ця пісня зіткана з рожевих мрій,
Де край дитинства сонця повен
І де все швидше і стрімкіш,
Пливе в дорослість вже мій човен.
І що б там далі не було,
В мені любов ця не минеться
Як не затихне музика Землі
Землі, яка Донеччиною зветься.
Iду бачу, як крiзь сон..
© Copyright: Максим Земляной, 2011
Свидетельство о публикации №111112001483
Свидетельство о публикации №111112001483
Рецензии