Старесенька хатина
Облуплені одвірки.
Там молода дівчина
Прощалася із милим.
Убрана мов калина,
На голові віночок,
Червоная хустина,
Намистечка разочок.
Дві коси довжелезні
Й блакитнії очиська
І стан стрункий,кремезний
У ніжного дівчиська.
А милий козаченько
У довгу путь зібрався
Він боронити неньку,
Рідненьку намагався.
Від злого супостата,
Від ворога лихого
Він захистом мав стати
Для дому дорогого.
На коника злетів він
Мов сизокрилий сокіл.
Лишився від копит слід
І придорожній попіл.
Як горличка дівчина
За милим сумувала.
Аж поки при дорозі
Немов калина стала.
І кожен подорожній
Милується й шанує.
І чує як тривожно
Калинонька сумує.
За соколом тим вірним,
Що відлетів у вирій.
Собою захистив він
Своїх рідненьких,милих.
Калини вітер віти,
Червонії колише.
А сонце ясно світить
Моєї батьківщини.
Свидетельство о публикации №111111900860
Николай Катаев-Веснянко 19.11.2011 21:01 Заявить о нарушении
по переводчику вам перевести,
То он такое выдал,что
впору не здесь печатать
а в каком то юмористическом
журнале печатать.Вот так.
Спасибо вам за отзыв.
С уважением к вам
Левиа 19.11.2011 21:10 Заявить о нарушении