Небо порвалось.
Викинуло все,
що ховало
тисячоліттями.
А ми не помітили,
лишилися ті ж,
що й були.
Страшні. Гріхи,
слова, думки,
ігри в мовчанку,
невинність,
невизначеність,
ненависть
врешті решт.
Люди несіть нитки!
Зашиємо небо,
поїмо меду-куті
чи вистачить
чорного хліба
й води?
Дивись, Господи, а
діти Твої,
чи може раби,
чи вівці, що
заблукали,
забули Тебе,
слова Твої.
Небо порвалось -
вони не помітили.
Кому це потрібно?
Життя продовжується.
Небо-решето.
Небо просить.
Йому, напевно, боляче.
А нам байдуже
було і є досі.
Небо
© Copyright: Алла Паранойя, 2011
Свидетельство о публикации №111111905451
Свидетельство о публикации №111111905451
Рецензии