(с посвятою кішці, яка сьогодні подряпала мене, таким чином показуючи свою любов)
Ти можеш мене трохи любити,
Не дуже сильно.
Бо пазурі в шкіру тобі
Гострючі застромлю.
Ти можеш що хочеш робити,
Але слідкуй пильно:
Чи зубками білими я
У руку уп'юся.
Любов твоя серденько вабить -
Не думай, не зраджу.
Я буду вірна тобі доти,
Як віки в останнє зімкнуться.
І погляд дурний мене бавить,
І тихий твій дотик
До шиї моєї
Змусить все тіло здригнуться.
Я буду тебе проводжати
Уранці на сіру роботу
А ввечері тихо радіти,
Коли ти повернешся знов.
Тоді може зможеш спізнати
Мрійливу маленьку істоту
Колись яку зміг ти зігріти
Та серцю відкрити любов.
Фросiнька
© Copyright: Станислава Москалец, 2011
Свидетельство о публикации №111111911074
Свидетельство о публикации №111111911074
Рецензии