впвкроцвд

в півкроці від…
 
        Одна доленосна підніжка -
        і мало не вию на місяць:
        "…цензура у поверх… Ще б трішки!" -
        обтрушуючи м'яке місце,
 
                розчаровано, злякано.
 
        А потім подумаю нишком,
        якби п'єдесталу дісталась,
        то, стовідсотково, пізніше
        вже б гепнулася не так вдало... -
 
                …тож смиренно дякую…
 
        З порожнього ллюся в неповне -
        трагедія в стилі Софокла.
        Не вірю ні в чорта, ні в бога.
        Ущент сірники намокли. -
 
                Як на бочці з порохом...
 
        Та вчасно піднесений вогник
        з цигаркою - у перспективі,
        втамовує спрагу крові
        й напевно рятує від зриву.
 
                …крапля зла в ім'я доброго…
 
        Ніяк-не-встигаю-чий поспіх -
        із рук усе падає долі.
        Здається, що з мене досить...
        Інерція, все ж, мимоволі
 
                в майбуття за собою тягне.
 
        І нехай я позаду досі,
        та ті, хто біжить чимдужче,
        залишаться ще із носом,
        омріяного досягнувши... -
 
                …а я йду. Іду і прагну…
 
 
        Та усе ж таки, дійсно,
             воно того варте?
                А якби не підніжка?
                Якби не цигарка?
                Та нестача у фарті,
                оплачена гартом?
                Якби вчасно не змішані
                долею карти?
                І якби не затримка
                в депресії пастці? –
 
 
                Може б я зупинилась
                в півкроці від...
 
 
                …щастя?