падають
найніжніші
пелюстки троянд
вони немов хочуть
укрити невагомою ароматної
хвилею твої чудові очі і
соковиті по дитячому припухлі губки
пелюстки немов поцілунки покривають твоє обличчя
твоє божественне тіло і хвилю розлившихся по подушці волос
я торкаюся губами твоїх губ вони в сто разів ніжніше й солодше напоєної небом і сонцем суниці
ти відкриваєш очі в них хлюпочуться тихі хвилі південних морів з їх неповторною чарівною блакиттю
я цілую твої груди і чую як сильніше забилося твоє серце і веселим гарячим потоком розбігається по тілу кров
ти посміхаєшся так можеш посміхатися тільки ти - крізь твою посмішку немов ллється щастя - я люблю цю усмішку в ній немає місця фальші
зараз весь світ це твої очі твоя усмішка твоє волосся ніжні пелюстки троянд і моя нескінченна трепетна по дитячому наївна любов до тебе ...
Ранок
© Copyright: Кондратенко Юрий, 2011
Свидетельство о публикации №111111801333
Свидетельство о публикации №111111801333
Рецензии