Я забула на мить час
і ходжу наче я примара,
й винувата лиш я, що не змушую вас
припинити безглузді чвари.
І лежить на душі тяжке,
і від болю палають очі,
і вже скоро я знатиму що ж я таке
і чому тут блукаю мовчки.
Надто сильна, щоб програвати
і слабка, щоб перемогти, -
я знаходжусь в оточенні варти,
що не вірить у інші світи.
***
Розплющуй свої очі і дивись на мене.
Нехай ніщо не заважатиме цьому.
Твій погляд на мені буде спасенним
й від мене захистить мене ж саму.
Все те, що в серці робить дірку
й викачує мої слова -
дивись у мої очі й зрозумієш як це гірко
дивись у них -
я дякую, що я жива.
Iнше
© Copyright: Виктория Токаренко, 2011
Свидетельство о публикации №111111801011
Свидетельство о публикации №111111801011
Рецензии