Ворожiння
Землю застелила ковдра сніжно-біла,
Та південний вітер прилетів здалеку
Вже весну на крилах принесли лелеки.
Забуяли трави,розцвіли ромашки,
З під сухого листя вилізли комашки.
Я нарвав букетик білих подолянок
І тобі раненько їх приніс на ганок.
Ти відкрила очі,сон змела рукою,
А ромашки ніби бавляться з тобою,
Заглядають в очі, пелюстки скидають,
Ніби все на світі і про всіх все знають.
Ти береш у руки квіточку шовкову,
Ворожіння вранці починаєш знову,
-Любить,чи не любить?-розкажи,ромашко.
І летять на землю пелюстки,як пташки.
Вже в руках лишилась квіточка остання,
-Може ця розкаже правду про кохання?
Та з ромашки вітер пелюстки зриває,
-Любить чи не любить?- хто тепер вгадає?
Свидетельство о публикации №111111709368
Землю застелила ковдра сніжно-біла,
Та південний вітер прилетів здалеку
Вже весну на крилах принесли лелеки.
Чудові слова,Вікторе, і в одному куплеті зумів описати три пори року!
Вера Кухарук 27.12.2011 01:23 Заявить о нарушении