Я буду слухать Fleur,
І згадувать твоїх очей кольор,
Коли схід білого місяця,
Змінить захід червоного сонця.
Все має свій початок і кінець, -
Переможець отримає лавровий вінець.
Він не буде нікого жаліть,
Хоч і дивляться усі йому вслід.
Абрикосовий цвіт,
Протягом десятків літ,
Сповіщатиме, що час пройшов.
Найвдалішу нагоду я вже мав.
Неначе вибачитись за запізнення:
Для вчителя немає значення,
Що може й рятував ти світ,
У ту саму мить,
Коли на іншому боці міста...
Стоп. Тепер уже запізно.
Води їй ще треба випить,
Щоб далі слоьзи лить.
Я буду слухать Fleur
© Copyright: Андрей Маклихин, 2011
Свидетельство о публикации №111111700606
Свидетельство о публикации №111111700606
Рецензии