- Дитина буде в нас…
Ти не радієш, любий?..
Чоло похмуре, губи
Стулив у нитку...
- Час
Важкий і не сприяє
Нам. Недоречні діти!..
- Як так?! А де ж подіти
Дитя, що в лоні маю?..
Бажав бо ж ти малятко!?.
І планував майбутнє…
- Було колись… Відсутнє
Вже в планах тих дитятко…
Нам необхідно… - Вбити?!
Доречно і сміливо
Життя, таке вразливе
Враз знищити!.. Любити
Маля, про нього дбати –
Тягар для тебе… любий…
Й занадто – бути татом…
*****
Пішла, стуливши губи.
08.07.2011
Розмова
© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №111111600852
Свидетельство о публикации №111111600852
Рецензии