Я суму об явив вiйну
Відкрив вікно і сутінки впустив у хату,
Повітря яблуневе і яблуневий сум
І наче рій налетіли крилатих,
Fле чомусь важких і неспокійних дум.
Але вікно я не закрию,
Бо через комин налетять,
Легенький вітерець від ставу віє
І присипають в гніздах ластівки пташат.
Чому це думи розбентежили під вечір
І сум у серце залетів?
Пирнуло сонце за горби, звільнило їхні плечі,
І промінці щезали із горбів.
Чим більш темніло, тим більш тривоги в серце кралось,
Думки від себе геть жену,
А сонечко за обрій зовсім заховалось,
Своєму суму я об”явив війну.
31.07.06 Усть – Нарва.
© Copyright: Александр Мищук, 2011
Свидетельство о публикации №111111606406
Свидетельство о публикации №111111606406
Рецензии