Чужина i рiдна мова
Свої тривоги, радощі довір ти рідній мові,
Чужій не довіряй!
І відповіді шукай, знаходь у ріднім слові -
Серед чужих їх не шукай!
Землі ще рідній ти довір свої проблеми, свою долю,
Бо на чужій загубиш те, що мав,
Чужа земля – душі неволя,
Коли вона із неба чистого в багнистий став.
Коли ж чужині довелось тебе поцілувати,
Не дуже то радій і пом”ятай;
Десь Батьківщвна є, рідня, батьківска хата,
Що десь за обріями рідний край.
І там лунає рідна мова, яку змалку
Ти в своїм серці заронив,
А чужина це ота звідниця – русалка,
Яка благає, щоб ти її любив.
Сама ж байдужа і холодна, і підлесна,
Ото ж своїх тривог і радощей не довіряй ти їй,
А рідна мова – це твої весни,
У мові рідної розлив і ти корвся їй святій.
Не забувайте люди рідну мову,
Куди би доля не закинула, в які краї,
Бо рідна мова – народу кожному основа,
Його співучі солов”ї.
16.07.06 Нарва.
© Copyright: Александр Мищук, 2011
Свидетельство о публикации №111111605009
Свидетельство о публикации №111111605009
Рецензии