То не любов
Любима, але, чомусь, нікому не потрібна, земля моя, краса моя
Родюча ти, та ми душею бідні, закликали на трон для себе палія,
І все – змирилися, зігнули спини, а тебе викинули земле на смітник,
Тебе любима наша Україна, і ти, яку ще змалку бачити я звик
Веселою, родючою, богатою, кмітливою, пісенною і ось
На полі бур”яни ростуть за хатою, ухвилі лободи замість колось.
Що ж за любов така, коли ми маємо знущання
І мовчимо, смакуємо, спимо?
Що ж за любов така, коли крадемо в тебе ми останне,
Коли за честь твою не постоїмо?
То не любов, а лиш брехливі гасла, то не любов, а гріх перед тобой на віки!
То не любов - вона у душах наших вже давно погасла,
Лиш залишився присмак на душі гіркий.
18.08.06 Люгалузе – Семі.
© Copyright: Александр Мищук, 2011
Свидетельство о публикации №111111604537
Свидетельство о публикации №111111604537
Рецензии