Ой, Земле моя, Нене

Ой, Земле моя, Нене – валідолу…
(шляхом до галереї).


Перед  лицем у долі – на коліна?
Хай краще так стоятиме Ілліч.
Душа не продається, бо нетлінна.
Між друзями багато протиріч…

А жорна часу -  мелють,  мелють, мелють…
Давно немає місця без кісток
Надія є, що тут згниє і нелюдь,
А друзям у нагоді – наш місток.

Колись… був другом і Платон Сократу…
Чи гірко Вам ступати на понтон?
Що коштує іще одну нараду,
(з цікавим присмаком), взяти собі до скронь.

І де ж та суть? Ступають друзі – в тузі…
«Власть»  лиє п`янкий мед  своїм вустам…
І як я не розчулила в ядусі
Споріднений підтекст лихим вітрам…

Нас міряли лицем, лице змірЯли.
Наполовину спалена душа…
І поки муки – розум зневіряли,
Підштовхували взяти від коша.

О,  перли, перли, перли, перли,  перли.
І,  бали виперли, таки,  до своїх грат.
Ні шелесту, ні розбрату – змикали
Лиш визирки – множинні кола варт.

Се  - місто коней, хтознациліндрових…
По Центру, край дороги,  - то їх рай!
Блищать і давлять! Різнокольорові…
Яка забавка діткам – не займай!!!

Давай скоріш перегорнем сторінку!
Доріженько, веди велосипед.
Дамо душі:   час  опису,  -  спочинку.
Годі мішать полин в цілющий мед .

Так… Важко плугом засівати долю,
Коли ти тільки жінка, а не  кінь…
Багато нас лишилось цьому полю…
Живих ще – бережи Господь. Амінь.