Вона хотіла трошечки ласощів,
А ще від нього декілька пестощів.
Вона не знала для чого й нащо це,
Вона ступала впевнено у безодню ще.
В безодню ніжних, і лиш про це думок.
Вона ступала, залишився ще крок.
Вона страждала, та не хотіла щоб,
Він знав про все це, нехай вже буде стьоб.
Вона обійме чи поцілує раз,
Але насправді, безмежна кількість фраз.
У неї серці є сповідь про любов,
Та він не знає. Хоча вирує кров.
І знову зустріч, і знов не ті слова –
Не домовляються серце і голова.
Вона промовчить, а він і не збагне,
А раптом все це із часом все ж мине.
Нi слова... йому
© Copyright: Майя Сергиенко, 2011
Свидетельство о публикации №111111500887
Свидетельство о публикации №111111500887
Рецензии