Наповнена чаша скорботи до краю.
Хто вип’э до краплі зі мною її?
На кого так довго в житті я чекаю?
Хто руку протягне в безодню мені?
Чому все життя нескінченно-турботне?
І час не стоїть ні хвилини в путі.
Та щастя мінливе зовсім не зворотне,
Яке я стрічав в водовертнім житті.
Коли ж бо в турботах себе ми втрачаєм,
Минуле журбою озветься в серцях.
В буденнім безладді тоді помічаєм,
Що вже не здолать повсякденності страх.
Наповнена чаша скорботи...
© Copyright: Дмитрий Тимошенко -Левит, 2011
Свидетельство о публикации №111111506551
Свидетельство о публикации №111111506551
Рецензии