Надiя

Плітки в громаді розпускають,
Про владу й гроші загули.
«Ганьба!», кричать і вимагають,
Щоб депутати підійшли!

А «слуги» в Раді поховались,
Закрили двері на замки.
І між собою сперечались,
На лацканах блистять значки!

Бюджет туди-сюди тягають,
Шукають гривні й копійки.
Вони народ так «захищають»,
В бюджеті витерли дірки.

На пільгах руку вже набили,
Всім обіцянки роздають.
Біди такої натворили,
Ще довго це не розгребуть!

Діти війни, чорнобильці, афганці,
Рішили Раду штурмом взять.
Підбурюють людей «поганці»,
Що владу треба вже мінять!

Вони ці пільги відмінили,
Казну крутили, хто як міг.
Тоді паркани не валили,
Тепер»задули» усі в ріг.

Кричать, гудуть і галасують,
І вимагають лиш своє.
Спецназ, міліцію пресують,
Їм волі влада не дає!

Студенти вчитись перестали,
За гроші йдуть мітингувать.
Всіх поведінкою дістали,
І пивом стали зловживать!

Вже покоління деградує,
Ніхто не думає про це.
А можновладець все хитрує,
І казна-що тоді верзе.

З людьми не треба так чинити,
Кажіть їм правду, не брешіть!
Спокійно дайте людям жити,
І Бога більше не гнівіть!

Всі звикли так до пустослів’я,
Не вірять навіть і собі.
Панує в головах зневір’я,
І все не так у нас тоді!

Як стадо бродимо роками,
Поводирі ведуть не ті.
А ми їм плескаєм руками,
Бунтуєм лиш на самоті!

Негайно треба схаменутись,
Не слухать більше брехунів.
Громаді нашій об’єднатись,
І вибрати других поводирів.

Щоб людям правду говорили,
Дали надію на  життя.
В громаді спокій затвердили,
Тоді й повірять в майбуття!

Навчайтесь в людях розбиратись,
Знайдіть до кожного свій шлях.
І перестаньте вже бодатись,
Забийте краще в дошку цвях!