Добрий спомин

               
Цвіте ріпак і жовте поле пломеніє,
А ген он кукурудза, на обрії буряк,
А на горбах пшениця і волошки в ній синіють,
А подолині смужечка ріки,
Ставків намисто і заплави – луки,
І небо синє, і в небі ластівки,
І села по над річку по праву і по ліву руку,
Та це ж мій край – Поділля чарівне,
Ген діброви і яри – байраки.
Спомин лиш тінню доброю майне
І я повернуся в часи далекі,
Ось поле гречки зацвіло,
Ось череда на випасі
І пастушки у карти грають,
Ось понад річкою мое село
В вечерні сутінки тікає.
А ось дубовий гай стоїть біля ставків,
Де килимом ростуть суниці,
А ось я у ватазі хлопчаків
Сільські збираю таємниці.
Ось, лиш стемніє, нищимо садки
Чужі, чи свої – не важливо,
Ось старші хлопці – парубки,
А ось дівчата гонорові і красиві,
Ось клуб, а біля клубу метушня,
А потім танці до опівночі,
А ось ще молода моя рідня,
Я відпускати спомин свій не хочу.
Ось жовте поле ріпаку,
Ось кукурудза з буряками,
Ось впав старенький міст в ріку,
Он пахне сад дозрілими сливками.
Он тягне воза старий кінь,
Он моя хата і подвір”я,
Побіг мій спомин – добра тінь
І повернув у серце віру.

09.08.06         Йиуга – Йіхви.