Ти нагадай...

Я  геть  забула  аромат  бузку,
 Як  ранок  хлюпає  теплом  в  холодні  шибки...
 Як  ти  мене,  розхристану  таку,
 Любив  очима,  аж  волосся  дибки.

 Як  пальці  по  оголеній  спині
 Виписували  кола  ошаліло,
 Як  зорепадом  вибухав  в  мені, 
 І  я  тебе  ні  краплі  не  жаліла.

 Я  геть  забула  поцілунок  в  ніс
 І  філіжанку  кави  просто  в  постіль.
 Як  обіцяв  любити  знов,  на  біс,
 Життя,  іще  одне  й  ще  кілька  поспіль.

 Алеї  по-осінньому  руді...
 Напевно,  знову  подаруєш  крила.
 Ти  нагадай,  за  що  тебе  тоді
 Я  так  шалено,  до  судом,  любила?..


Рецензии
удивлен что такие чудесные строки остались без рецензий,.. есть немножечко хромоты в строках,. но сколько же в них жизни,..

Сергей Городинец   23.06.2016 18:41     Заявить о нарушении
По мне, так лучше быть живым, но несовершенным, чем идеально-пластиковым... Я почти ничего не исправляю в строках. Как пишется, так и оставляю.

Лилия Аль   23.10.2016 01:42   Заявить о нарушении
возвращаюсь, снова и снова, ..почитать :))

Сергей Городинец   21.01.2019 22:52   Заявить о нарушении
как же летит время,..

Сергей Городинец   25.06.2022 23:21   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.