Як звечоріє у моїй душі,
І втомляться увись шугати крила,
На призьбі сяду край сумних дощів,
Під стріхою років прожитих...
Мило,
Та любо так сидіти вже мені,
І,звісивши з колін порожні жмені,
Дивитися,як линуть квапно дні,
Останні дні,призначені для мене...
І,неминучість визнавши сумну,
Зваливши на рамена вчинків брилу,
Спитаю я без страху у пітьму:
"Чи вже косу,старенька, догострила?"
Як звечорiе
© Copyright: Оксий Ожына, 2011
Свидетельство о публикации №111111501186
Свидетельство о публикации №111111501186
Рецензии
Нехай ще довго крила підносять Вас у вись, щоб Ви могли нас радувати своїми поетичними шедеврами. З повагою і дружнім теплом,
Елена Сребняк 05.12.2011 19:35 • Заявить о нарушении
Елена Сребняк 05.12.2011 19:35 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.