***
Старі пісні уже не ранять,
нових пісень іще нема…
Вона, захоплена світанням,
прокинеться і знов сама
піде на стежку, вдаль погляне
і заспіває, а птахи
закриють небо невесняне
та нагадають про гріхи…
Вона запнеться-заридає,
бо добре знають небеса,
як швидко сонечко сідає,
яка болюча ця краса.
Бо й це світання не безмірне,
і до заходу – тільки день…
Кохання є. Не завжди вірне
й не завжди складене з пісень.
© Copyright: Татиана Коноваленко, 2011
Свидетельство о публикации №111111400630
Свидетельство о публикации №111111400630
Рецензии