Палii на тронах
Димить труба, кидає в небо дим їдкий,
У воду нечистоти із труби стікають,
Промовці стелють диво – рушники
І нас у світлі далі зазивають.
Спалили поле з хлібом палії, бо, бачите, пальне дорожче хліба,
Панам заморським наші холуї цілують ноги, підставляють чуба.
На смикай, паночку, лише не проганяй,
Пригрій і дай, хоча б пісної юхи,
Геть захирів мій рідний край - усе добро свое прослухав,
Коли промовець гарно говорив, а з труб стриміло в небо і текло у ріки,
Кислотний дощ на землю лив, а пан про щастя нам базікав.
Біда! Ну чим утримати її? Вона зруйнує всякі перешкоди,
Коли на тронах не витязі, а палії, які уміють тільки шкодить.
08.08.06
© Copyright: Александр Мищук, 2011
Свидетельство о публикации №111111406198
Свидетельство о публикации №111111406198
Рецензии