Розплавлений ранок
Вже з ранку так пече, вже з ранку ні хмарини,
Вже з ранку градом піт тече на сонце вийде лиш людина.
І це не день, а тиждні вже, ну хоч би дощику краплина.
Сонце зовсім тепло не береже, - нам би його в осінню днину,
Тоді, коли дощи поллють і подуріють вітровії,
А годи, мов сонні мухи йдуть, - думки розплавились і мрії.
08.08.06 Нарва.
© Copyright: Александр Мищук, 2011
Свидетельство о публикации №111111406032
Свидетельство о публикации №111111406032
Рецензии