Золоте з чорними кiнцями
Мале, а гонору, а гонору, мале, а як сичить,
Я, каже, звик ідти у гору, а сам у прірву шкереберть летить.
Такий вже, аж до шкавки, простий і такий хитрий, і моторний,
Сам золотий, але кінці всі чорні.
Ну що не зробить, просить похвали,
Ну що не вдіє і чекає дяки,
Ви не дивіться, що малий, - утне, як найскаженійша собака.
Навіщо нам він взагалі, - оте мале і гонорове,
Від нього лиш одні жалі, він негативно діє на здоров”я.
Але куди ти дінешся? - він є, його самі ми біля серденька пригріли,
Наліво і направо діфірамби роздає
І в той же час на чорне каже, - біле.
08.08.06 Нарва.
© Copyright: Александр Мищук, 2011
Свидетельство о публикации №111111405934
Свидетельство о публикации №111111405934
Рецензии