Коли весна до лiта йшла
Як гудзики на деревах зеленіла яблунева зав”язь
І цвів бузок духм”яний,
Причепурився перелаз, чекав, коли опустяться тумани
На річку і сонце сяде за горби, і перша зірочка засяє,
Й покличе стежка від журби в поля, гаї, за небокраї
І поєднаються серця, зіллються в довгому цілуку
Буде здаватися; весні нема кінця, і ця пора навищого гатунку.
Але весна до літа вже ішла, в кульбаб голівки побіліли,
Не шкодувало сонечко тепла, а ввечорі від солов”їв все мліло.
А ввечорі старенький перелаз причепурився, погарнійшав
Зійде лиш місяць зорепас і прочитає диво – вірші.
І все навкруг в чеканні доброму завмре, лиш скрипне хвіртка десь старенька,
А потім ніч в полон всіх забере і не одна зітхне лиш ненька,
Згадає молодість свою, а ще за доню буде турбуватись,
І будуть всі закохані в раю, а поруч буде в пекли чорт сміятись.
07.08.06 Усть – Нарва.
© Copyright: Александр Мищук, 2011
Свидетельство о публикации №111111404092
Свидетельство о публикации №111111404092
Рецензии
Боже, упокой у царстві своєму любого мого друга і однодумця грішника і праведника раба божого Олександра! Я же ж мені тяжко без твоїх слів добрих, друже.
Анатолий Дузенко 07.06.2013 12:39 • Заявить о нарушении
Анатолий Дузенко 07.06.2013 12:39 • Заявить о нарушении