Подорожнiй думний спiв

                Висловленому досить років, – а воно чимдуж про сьогоденне?

                крутиться дорога покручем ідей...
                випрошу у Бога пряміш для людей...
                та що потребує коротенький вік...
                а Він краще Чує шепіт, аніж крик...
                – й це хіба ж довгий перЕлік!..
               
Дай, Боже!..  щастя, ще в сім світі;
а прислужитись ним й землі!
і не в сокУ, не в пустоцвіті, –
в плодах оддатися Тобі!
– і дорогу гожу, на криву й не схожу!..

що є??  – та сіються бур’Яни,
руїна горда вироста;
життя зіштовхує ув ями,
й зовсім пуста, – дорога та!
– Піддай Свого, Боже, – нашеє негоже!..
               
Додай ще з крихточку надії:
бо ця, ось-ось, й кудись піде...
та віри Довір, – але ж в дії;
така й у спільнюю зросте!
– співпадали б свята і дітей, і Тата!..

й вколише повні колосочки
прийдешні любові чуття...
забачмо, дочки та синочки, –
як занедбали ми життя!
– на пусто, убого; не гідно нічого!..

Прости й Помилуй, Всеєдиний...
управу, та спасіння з бід, –
Дай! ...розум теж: бо наш, причинний,
процарював Твій Заповіт;
– Пробач, що турбую, – я й себе ж хвилюю!..
 
утікай, дорого, – далі від ідей...
прошу прямо в Бога, що там у людей...
це Його благаю, у цю саму мить!
Дай, чого чекаю; і всьому – світить!!
– а не може без вогню, то нехай горить!!!